Історія кіберспорту: як «прості стрілялки» перетворилися на окремий вид спорту

Досі існує стереотип, що ігри — це розвага для підлітків, а геймер чи кіберспортсмен — забавка, а не професія. За останні роки у світі стався справжній бум, щороку все більше країн визнають кіберспорт  офіційним спортом, змагання стають дедалі більш масштабними, а призові фонди щоразу більшають. 

Крім того, кіберспорт вже додали до офіційної програми спортивних Літніх азійських ігор 2022 року, що пройдуть в Ханчжоу в Китаї. Як же прості комп’ютерні ігри перетворилися на окремий вид спорту, яка об’єднує десятки тисяч гравців?  Спробуємо розібратися.

Кіберспорт у світі

Перші кіберспортивні змагання відбулися у далекому 1972 році між студентами Стенфордського університету. Той турнір був далеким від сучасних масштабних кіберспортивних івентів. Його провели в одній з університетських лабораторій, участь взяли лише 24 студенти, а переможець отримав підписку на журнал Rolling Stone. Поки звучить не дуже привабливо, чи не так? 

З розвитком та поширенням інтернету, у 2000-х, кіберспорт отримав вагомий поштовх. Почали з’являтися окремі ліги, змагання стали регулярними, а ігри Counter-Strike та Quake виокремилися у найпопулярніші дисципліни кібертурнірів. 

Наприкінці 2000-х такі змагання вийшли на міжнародний рівень. Справжній «вибух» виник у Південній Кореї, де інтернет-кафе стали чи не найвідвідуванішими місяцями серед школярів та студентів. До речі, саме Південна Корея однією з перших законодавчо визнала ігрові дисципліни окремим видом спорту. 

У 2003 році в Парижі провели турнір Electronic Sport World Cup (Всесвітній кіберспортивний кубок), до організації якого активно долучилися всесвітньо відомі компанії, зокрема і технологічний гігант Intel. На той час призовий фонд склав понад 150 тисяч євро. Турнір ESWC з того часу проводять щороку, а участь беруть лише найкращі команди з усіх країн світу. 

А що ж у нас?

Хоч в Україні кіберспорт офіційно визнали тільки у 2020 році, ми теж не відстаємо від світової спільноти. Українські гравці досягають значних успіхів та стають відомими на міжнародній арені. Змагання проводять дедалі частіше, а бізнес все активніше долучається до організації кіберспортивних змагань. 

Як і в інших країнах, український кіберспорт походить з андеграунду, буквально, з підвалів комп’ютерних клубів 90-х. На початку 2000-х ситуація трохи змінюється на краще: з’являються перші кіберспортивні організації, гравці беруть участь у невеликих змаганнях та отримують призи у вигляді ігрових девайсів (мишок, навушників, клавіатур) або сертифікатів на безкоштовні ігрові сеанси у клубах, аби відточувати свою майстерність.

Лише у 2010-х кіберспорт в Україні вийшов на новий рівень. Вплинув на такий буст і вихід всім відомої гри CS:GO (Counter Strike: Global Offensive). Вона досі є однією з найпопулярніших кіберспортивних дисциплін у світі та збирає чи не найбільшу аудиторію. 

.

Наталія Ларченко — єдина дівчина та менеджер в команді з CS, що чотири роки поспіль знаходилася в ТОП-10 команд світу з цієї дисципліни (2015-2018 рр). Вони були біля витоків культури кіберспорту в Україні та СНД:

«Професійний геймер будь-якої комп’ютерної дисципліни — це як професійний спорт. І вимоги до гравців відповідні. Ці хлопці ( до речі, дівчат, на змаганнях я не зустрічала), як правило, грають із самого дитинства, довго та наполегливо йдучи до своєї мети. Для того щоб досягнути успіху у кіберспорті, необхідна посидючість, цілеспрямованість, розуміння тактики та стратегії, тонкощів гри. У команд, що грають на професійному рівні, є свій аналітик, тренер, стратег, ті хто аналізують ігри інших команд, вони ж ведуть й статистику кожного гравця. Розуміють, хто в якій позиції сильніший. Саме тому кіберспорт дуже схожий на інші командні види спорту — такі як футбол, баскетбол тощо. І тому це не ігри, а дисципліни.

Переді мною стояла задача менеджменту команди. Наприклад, потрібно було в першу чергу знайти спонсорів, і це був не базовий спорт на той час, тому шукали шляхи самостійно. До речі, мені тоді стала в пригоді чудова книга зі спортивного менеджменту ’The manager’ як думають футбольні лідери». З реальними та показовими прикладами всесвітньо відомих футбольних команд та їхніх тренерів. Я знайомилася із їх біографією, стилістикою менеджменту і зрозуміла, що в цих сферах багато спільного.  

Ми й готувалися до кібер турнірів, як до справжнього матчу. Наприклад, до змагань ми жили в одній будівлі, із чітким розкладом та розподілом зобов’язань — мінімум 8-годинний робочий тиждень із лише одним вихідним — у неділю. Крім різних задач та прокачування навичок кожного і команди загалом, йшла кропітка робота з аналітиками, стратегами, вивчення нових карт гри тощо. Це щоденна робота, величезна праця. Тому досить важко об’єднати в одній команді гравців професійного рівня. Та нам вдалося 🙂 ». 

Кіберспорт сьогодні

Наразі, як у світі, так і в Україні кіберспорт — це окрема прибуткова індустрія, яка об’єднує гравців у команди та глядачів біля екранів моніторів. Так, наприклад, минулого року загальна кількість годин переглядів гри CS:GO перевищила 354 млн. (це на 25% більше, ніж у 2019 році). 

Сьогодні ніхто вже не згадує про комп’ютерні клуби, адже справжню гейм-зону можна облаштувати прямо у себе вдома. Для цього навіть не потрібен  надпотужний настільний ПК, адже геймінгові ноутбуки створюються з урахуванням високих вимог сучасних ігор. Обираючи такий девайс, слід звертати увагу на вподобання та інтереси геймера, а вже під це і підбирати лептоп та процесор – серце комп’ютера. 

Так, наприклад, з сучасними процесорами Intel Corе можна як безперебійно грати в своє задоволення, так і брати участь у кіберспортивних змаганнях, стрімити й створювати контент. 

Подібні сучасні технології дозволяють брати участь у  турнірах, сидячи у зручному геймерському кріслі посеред власної оселі. Це якраз і суттєво відрізняє кіберспорт від інших видів змагань та дає необмежені можливості для розвитку як в Україні, так і у світі.

Вам сподобалася стаття?

Автор: Кудрявцева Юлия

Редактор: Головченко Наталія